Мотивація для вивчення англійської мови

     Вивчення англійської мови - це важкий і тривалий процес, що вимагає терпіння, значної концентрації та твердої впевненості в успішності його завершення. Для того щоб домогтися серйозних результатів у навчанні, будь-яка людина має потребу в мотивації, адже без неї первісний ентузіазм проходить дуже швидко і процес вивчення мови перетворюється на рутину.

     Тому, перш ніж приступити до освоєння мови, необхідно чітко уявляти, для чого це потрібно та які можливості можуть відкритися. Знання мови сприяє розвитку розумового потенціалу, розширенню світогляду, професійному зростанню, повазі й визнанню серед друзів і колег. До найбільш же сильних мотивуючих факторів, які спонукають людину приступити до вивчення англійської мови, можна віднести:

1. Успішне просування по кар'єрних сходах. Адже працівник, який володіє іноземною мовою, цінується набагато вище. Відповідно, шанси отримати більш високу посаду значно зростають. До того ж є можливість улаштуватись на роботу в іноземну компанію або сміливо вирушати працювати за кордон. Володіння англійською дозволяє вести листування та переговори з іноземними партнерами, писати наукові праці, статті та публікуватися у закордонних виданнях, що також істотно підвищує кар'єрні перспективи. 
2. Можливість навчатися за кордоном. Знаючи мову, можна спробувати свої сили і вступити до іноземного університету або ж пройти стажування за своєю спеціальністю за кордоном. 
3. Необмежений доступ до інформації. Англійська мова - це міжнародний засіб спілкування, тому що саме нею проходить більшість міжнаціональних конференцій, форумів, семінарів, видається величезна кількість технічної та наукової літератури. За даними «Вікіпедії», більше 50 % усієї інформації, розміщеної в Інтернеті, опубліковано саме англійською, що відкриває величезні можливості з вивчення будь цікавить тематики. 
4. Задоволення власних амбіцій і прагнення до саморозвитку. Успішне освоєння англійської мови - це відмінна можливість продемонструвати наполегливість у досягненні поставленої мети, а також власні інтелектуальні здібності. Вивчення будь-якої мови є й чудовою тренуванням пам'яті, що в подальшому дозволяє легше засвоювати будь-який матеріал. 
5. Відсутність мовного бар'єра під час подорожей, адже англійську в якості рідної використовують понад 400 млн осіб, ще близько 1 млрд вільно нею розмовляють. Англійська мова використовується в усіх готелях світу, аеропортах, на вокзалах, у великих музеях, тому її знання автоматично вирішує численні проблеми, з якими може зіткнутись турист під час подорожі. Знання англійської призводить до стирання культурних і національних кордонів, бо людина починає відчувати себе громадянином світу й може легко вступати в контакт із представниками інших народів. 
6. Наявність родичів або друзів за кордоном є чудовою мотивацією для вивчення англійської, адже це дозволяє не втрачати родинні та дружні зв'язки, а також не відчувати проблем у спілкуванні з новим членом сім'ї. Крім того, наявність у сім'ї іноземця, яки володіє англійською, сприяє вивченню культури та традицій його країни, а зробити це без знання мови практично неможливо. 
7. Можливість насолоджуватися творами мистецтва в оригіналі (книги, пісні, фільми, вистави тощо), адже відомо, що при перекладі з іноземної мови перекладач інтерпретує твір по-своєму. А перегляд фільмів англійською дозволяє не тільки оцінити видовищність картини та її сюжет, а й отримати задоволення від гри акторів, яка повністю втрачається при дубляжі. 
8. Допомога своїм дітям при вивченні англійської мови. Знання мови та її постійне вживання в домашніх умовах значно полегшує процес її вивчення дітьми, оскільки навчання буде проходити у природних умовах і без будь-якого примусу. У перспективі ж удасться заощадити значні фінансові кошти, які в подальшому довелось б витратити на репетиторів чи курси вивчення англійської. 

     Однією з найбільш сильних мотивацій для продовження вивчення мови є отримання першого результату. Адже ніщо так відмінно не мотивує, як наявність позитивного результату при виконанні якої-небудь справи. Поступово прогрес буде ставати все помітнішим, а подальше навчання буде проходити тільки в задоволення. Адже з кожним новим заняттям процес засвоєння матеріалу здійснюється швидше, а значить, і вивчення мови буде просуватись набагато ефективніше.

     І головне, пам'ятати, що мотивація - це потужний психологічний інструмент, бо саме вона допомагає не припиняти рух уперед, а наполегливо просуватись до своєї мети й долати всі труднощі у вивченні англійської мови.

Посилення мотивації до вивчення англійської мови

    Якщо ви почали читати ці рядки, не будучи викладачем, то, швидше за все, у вас вже є мотивація до навчання! Інакше вас би не зацікавила така назва статті! І це є хорошою новиною для майбутніх результатів навчання. Погана новина полягає в тому, що більша частина людей, яка до цього часу не знає жодної іноземної мови, бажала б знати, наприклад, англійську мову. Але коли справа доходить до дій, то на цьому все і зупиняється. Люди схильні відкладати що-небудь із теперішнього моменту до чергового "нового понеділка". Чому так відбувається? Я люблю говорити, що бажана мета не рівна потрібній! У чому різниця? Зазвичай бажана мета пов'язана із загальними нормами, які прийняті в сім'ї, професійній групі, суспільстві в цілому. Всі знають, що знати англійську мову - це добре, але мало що роблять для навчання і вже тим більше для самонавчання. А потрібна мета - це така мета, з якою створена особова причетність і не реалізувати яку ви не можете. Визначення, наведені тут, звичайно ж, не є строго науковими, а служать лише загальним напрямом мислення.

    Під мотивацією ми розуміємо таку "внутрішню енергію" (мікростратегію) людини, яка дозволяє їй почати активні дії в ситуації, у вирішенні якої вона зазвичай зволікає, не діє, відкладає, тривало настроюється і пробуксовує. 

    Кожен з нас напевно може пригадати такий момент, коли ми щось не хотіли робити, а потім були щасливі та задоволені отриманими результатами. І вже в другий раз саме ці результати ставали свого роду "гирками" на вагах "мотивація-антимотивація", які переповнювали чашу і спонукали активність.

  

Що корисно знати про мотивацію

    Що корисно знати про мотивацію, для того щоб свідомо впливати на власну активність? Після розгляду деяких загальних питань, пов'язаних зі структурою мотивації, ми перейдемо до конкретного розгляду психотехнологій, що допомагають підсилити "внутрішню енергію" своєї діяльності!

   Мотивація безпосередньо зв'язана з емоціями і емоційними станами. Саме емоції зумовлюють наше прагнення або огиду до будь-якої діяльності, включають активність. Саме в емоціях зрештою виявляються всі внутрішні мотиви, і саме вони є спусковим механізмом для дій. З точки зору емоцій мотивацію можна підрозділити на позитивну і негативну (не варто плутати з антимотивацією). Позитивна мотивація накопичує позитивні емоції, і, коли їх інтенсивність стає великою (індивідуальний поріг для кожної людини), люди переходять до дій. Наприклад, внутрішній механізм мікростратегії наступний: Вiк1 .... К "+" ... Аiд ... Вiк2 ... Кe. (Бачу себе на міжнародній конференції, розмовляючого англійською, переживаю позитивні почуття, говорю собі, що Це здорово і пора почати навчання, уявляю, як читаю підручник, йду до книжкової шафи і беру книгу). Негативна мотивація зазвичай організована за тією ж схемою з тією лише різницею, що людина малює в своїй уяві негативні картинки майбутніх подій, які турбують її до того часу, поки вона більше не зможе їх трепіти. Наприклад, в спрощеному вигляді це виглядає так: Вiк1 .... К "-" ... Аiд ... К "-"! ... Кe (бачу, який смішний і безглуздий вигляд маю на міжнародній конференції без знання мови, говорю собі, що це жахливо, відчуваю, що це мене засмучує ще більше, і терпіти більше не можу, йду за книгою).

Кілька слів про антимотивацією

  Кілька слів про антимотивацію. До дій позитивної і негативної мотивації взагалі справа може не дійти, якщо людина накопичує безліч негативних емоцій різного роду про предмет діяльності. Наприклад, після конфлікту з викладачем негативні емоції переносяться на саме навчання і предмет "англійська мова". Сюди належать емоції від невдач, насмішок друзів і колег щодо вимови і т.ін. Подібні емоційні стани можуть бути найсильнішим джерелом відрази до навчання!

Мотивація залежить від...

  Мотивація залежить від знання того, як вчитися, і зворотного зв'язку в ході навчання. Неясність в уявленнях "про маршрут руху" породжує негативні емоції і невпевненість, а власна реакція на помилки приводить до закріплення цих негативних емоцій. І навпаки, чітке формулювання мети, уміння підкріплювати свій стан будь-якими, навіть дуже маленькими успіхами підсилює стан успіху і активність.
  Мотивація пов'язана з цілями людей. Людина - істота раціональна та ірраціональна одночасно. З точки зору внутрішньої економії психічних сил, тимчасових і енерговитрат люди краще мотивують себе значними цілями! Запитайте себе, на що у вас завжди знайдеться час? І ви швидко помітите, що в цей список потраплять або ваші задоволення (в яких ви маєте автоматичну мотивацію і для їх реалізації майже нічого не треба робити особливого), або цілі, які суперціні для вас!
  Серцем мотивації є ієрархія цінностей і переконання. Якщо ми віримо, що можемо досягти більшого за допомогою чого-небудь, то даний предмет стає для нас дуже актуальним. І навпаки, якщо ми не віримо у власні сили, то це є одним з найпотужніших джерел антимотивації. Обмежуючі переконання стають свого роду воротами, або шлагбаумом, через який не проникає те, що розходиться з їх логікою і правилами. Як зруйнувати найсильніші внутрішні перешкоди до навчання і допомогти створити віру в себе та власні можливості. Переконання кристалізуються навколо системи цінностей людини, створюючи систему особистих правил про себе і світ навколо. Саме цінності найвищим чином відрізняють нас від інших людей. Завдяки їм, ми отримуємо ту чи іншу самореалізацію. Задумайтеся, навіщо ви хочете освоїти англійську мову? Яка цінність більшою мірою ховається за метою навчання? Це розвиток, гроші, творчість, спілкування, успіх, повага, професіоналізм або щось ще?
  Мотивація визначається особистісною своєрідністю і соціальними ролями людини. Чи замислювалися ви, чому поліглоти освоюють так багато іноземних мов? Традиційна відповідь - природна обдарованість або розвиток надздібностей. У цьому полягає навіть не найголовніша частина правди. Наше спілкування з деякими з них чітко показує, що освоєння нової мови для поліглота - це найкращий прояв їх унікальності, професійне самовизначення, а часто і сенс тривалого періоду їх життя. Багато хто з цих людей зробили освоєння мов власним хобі, професією, стилем життя, задоволенням - тим, без чого їх як індивідуальностей не існує. Багато хто з поліглотів згодні вивчати мови і вкладати в це свій час, навіть якщо у них не буде елементарних засобів до існування. Велика частина їх особистого і професійного часу - це захоплююча подорож у світ власних стратегій, різних культур, самопізнання і змагання з собою (інших подібних суперників просто не буває). Вивчення мов - це їх спосіб самореалізації і життя. Часто національна самоідентифікація тісно пов'язується зі знанням мови даної культури. У деяких білінгвальних сім'ях, де, наприклад, батько - росіянин, а мати - татарка, діти добре володіють двома мовами. Це відбувається не тільки за рахунок того, що в цих сім'ях використовується ефективна стратегія навчання, але й тому, що дитина ототожнює себе і з батьком, і з матір'ю, а обидві мови на рівні несвідомого переконання (імпринта) вважаються їм рідними та рівнозначними, стаючи частиною особистої самоідентифікації.

Стратегія посилення мотивації

  Отже, давайте підсумуємо все вищесказане і зупинимося на способах створення і посилення мотивації (самомотивації).
  Мотивація посилиться, якщо ви здійсните наступне:
  Усвідомите свій тип мотивації (негативний/позитивний) і зможете його врахувати в своїй діяльності.
  З'єднаєте навчання з позитивними емоціями.
  Створите систему позитивного зворотного зв'язку і визначите етапи навчання (див. метастратегію).
  Поставите чіткі цілі в навчанні та мовну компетентність з іншими надзначущими цілями.
  Усвідомите, з якими цінностями пов'язане навчання і підсилите його значущість.
  Подолаєте переконання, які обмежують вас, і створите систему підтримуючих.
  Визначите, як конкретно знання англійської мови впливає на вашу особистісну своєрідність.
  Перетворите мотивацію в систему (знайдете "багатий контекст").
  Багато які з перерахованих тут аспектів оптимізації навчання є комплексними і пов'язані не тільки з мотивацією, але і важливі як частина обширної програми дій.

  Зупинимося на тому, що має безпосереднє відношення до розвитку мотивації.
  Усвідомте свій тип мотивації.
  Згадайте, як саме ви мотивуєте себе робити що-небудь в навчанні.
  Наприклад, читати книгу, вправлятися, писати, вивчати нові слова.
  Ви зволікаєте? Довго входите в потрібний стан? Що ви бачите, чуєте і відчуваєте з приводу майбутніх дій? У вас виникають спочатку позитивні емоції або негативні? Зверніть увагу, як, в який момент, після чого з'явилися позитивні або негативні емоції. Що конкретно їх запускає?
  Визначите найбільш сильну мотивацію, вивчивши те, з яким з видів діяльності пов'язана найбільша ваша активність в навчанні.
  Досліджуйте вплив на вас протилежного типу мотивації. Для цього "виверніть свою стратегію навиворіт". Наприклад, якщо ви бачили картинки і образи досягнення, то уявіть негативні наслідки, створивши власний "жах" в "внутрішньому кіно". Помітьте різницю.
Вирішіть, як і коли варто використовувати кожен з вказаних вище типів мотивації.
  Свідомо використовуйте свою ефективну стратегію для управління станом. Для цього у внутрішньому плані дій реалізуйте схожу стратегію з тією, яка найбільш ефективна до тієї діяльності, де мотивації недостатньо.

Формування позитивної мотивації до вивчення англійської мови

  Англійська мова набуває дедалі більшого поширення в світі і небезпідставно претендує на звання «мови міжнародного спілкування». Результативність навчально-виховної роботи вчителя іноземної мови значною мірою залежить від знання і врахування ним вікових психологічних особливостей своїх учнів. Учителю необхідно зрозуміти психологічну сутність і витоки цього стану, всіляко підтримувати й активізувати в інтересах успішного вивчення англійської мови. І річ не в тім, щоб з цієї шкільної дисципліни у дитини були лише відмінні оцінки (хоча й це дуже важливо), а найперше в тім, щоб у своєму подальшому житті вона вільно володіла цією мовою, як своєю рідною.

  Як і для будь-якої іншої справи, для вивчення англійської мови, дитині потрібна позитивна мотивація — тобто бажання займатися, потреба у цьому, інтерес. Без неї усі зусилля батьків чи вчителів будуть приречені на невдачу: дитина або не вчитиметься, або вчитиметься лише для того, щоб її не карали (негативна, деструктивна мотивація), і в останньому випадку знання будуть поверхневі й швидко забуватимуться.

 Перш за все учителю необхідно знати вимоги до уроку англійської мови на сучасному етапі.

     Урок повинен:

• будуватися відповідно обраної учителем системи навчання;
• плануватися з урахуванням комунікативної спрямованості, яка повинна проходити наскрізь в ході реалізації практичної мети навчання іноземної мови;
• мати сприятливий психологічний клімат для вивчення мови; 
• викликати в учнів мотивацію вивчення англійської мови за рахунок залучення кожного до активної мовленнєвої та розумової діяльності, торкаючись при цьому й емоційної сфери дитини; 
• готувати учнів до самостійної роботи у позаурочний час; 
• мати в наявності необхідні засоби, які дозволяють створювати навчальні ситуації та використовувати їх для навчання усного мовлення, читання та письма; 
• включати різноманітні навчальні ігри, щоб знімати втому та напругу; 
• проводитися у нормальному (а не в уповільненому) темпі. 

 Яким чином позитивно замотивувати дитину?

   Мотивація – спонука учнів до активної учбової діяльності, продуктивного пізнання змісту навчання

    Одним з існуючої безлічі шляхів і засобів, вироблених практикою, для формування стійких пізнавальних інтересів і мотивів, є застосування в учбовому і виховному процесі інформаційних технологій. Під інформаційною технологією навчання розуміють сукупність форм організації взаємодії викладача в рамках й учня під час учбово-виховного процесу. Використання інформаційної технології на всіх стадіях педагогічного розвитку дозволяє не тільки скоротити час на освоєння матеріалу, підвищити глибину і міцність знань, рівень розвитку що вчаться, зняти напругу, індивідуалізувати і диференціювати процес навчання, стимулювати пізнавальну активність і самостійність, розвиток творчих здібностей людини, щепить навики дослідницької діяльності, формує пізнавальні і розвиваючі мотиви.

  Найбільш ефективними методами формування мотивації учення служать: інтегровані уроки, ігрові технології, формування пізнавальної мотивації через зв’язок що вивчається з життям, показу наслідку вчинків, формування відчуття довга, відповідальності, профорієнтації, навчання з комп’ютерною підтримкою (наприклад комп’ютерна бібліотека), використання повчальних програм: підручники, наочно-орієнтовані середовища, залучення учнів до участі в управлінні учбовим процесом (науково-дослідні проекти), оцінна діяльність як прийом формування соціальної мотивації, та інші.
   Перше що використовує кожен вчитель – це наочність як засіб підвищення інтересу і один з прийомів формування мотивації. Наочність кожного виду виконує свої функції як засіб пізнання, ілюстрації думки, розвитку спостережливості, кращого запам’ятовування матеріалу
  Разом з наочністю високий результат дає технологія проведення інтерактивних лекцій із застосуванням мультимедійна технологія навчання. Важливим на даний момент стає і оволодіння інформаційними і комунікаційними технологіями як необхідна умова переходу до системи безперервної освіти.

  Щоб підтримувати і формувати мотивацію вчителеві необхідно привчати навчених до напруженої пізнавальної праці, розвивати їх наполегливість, силу волі, цілеспрямованість, заохочувати виконання завдань підвищеній трудності, учити чітко визначати цілі, завдання, критерії оцінки. До найбільш значущих прийомів соціальної мотивації можуть бути віднесені встановлення відносин співпраці між вчителем і що вчаться, залучення учня до організації учбового процесу, до оцінної діяльності. Основними прийомами, що включають що вчаться даній категорії в учбову взаємодію на рівні суб’єкта, можна назвати всі проблемні, частково-пошукові і евристичні ситуації, які створюються на уроках. Проте педагогові непросто організовувати проблемні ситуації на кожному уроці. От чому разом з ними можна запропонувати для учнів з виконавською активністю особливі ролеві ситуації. Учні можуть підключатися до технології оцінювання усних і письмових відповідей однокласників, тобто брати на себе роль експерта, консультанта, для цього їх необхідно озброїти критеріями по оцінюванню відповідей, щоб не виникло істотних розбіжностей. Учневі можна запропонувати роль режисера, який стежить за темпом уроку; мудреця, який підводить підсумок заняттю, хранителя знань і т.д
   Головним є не втратити початкову мотивацію, а навпаки, всіляко підсилювати її. Цього можна досягати двома способами.

     Перший спосіб — бачити успіхи і не помічати невдачі. Адже невдача веде до розчарування — розчарування веде до браку мотивації — брак мотивації веде до прямої відмови зробити ще одну спробу. І навпаки, успіх веде до перемоги — перемога веде до мотивації — мотивація веде до бажання перемагати — і до нових успіхів.

   Другий спосіб— «навчати, граючись» або «граючись, навчати». Бо гра — це спосіб життя і діяльності дитини. Гратися — це завжди весело, цікаво. Під час гри дитина позасвідомо, без напруги засвоює, і закріплює надзвичайно багато інформації.

  Останнім часом дедалі більшого поширення набуває метод позасвідомого вивчення іноземних мов — метод так званого «25-го кадру», за яким інформація подається часто, але ненав’язливо, між іншим, майже непомітно для свідомості. Гра створює подібні умови, коли іноземні слова, літери, правила читання, звороти засвоюються мимоволі за рахунок частого повторення в той час, коли дитина захоплена самим процесом гри.

   Які б прийоми і методи формування мотивації учення, підвищення інтересу до учбової праці, активізації пізнавальної діяльності ми не застосовували на уроках і зовні, необхідно пам’ятати, що вся наша робота повинна бути направлена на розвиток особи учня, його самовизначення.

    Формування у дитини високої позитивної мотивації можливо, якщо учбово-виховний процес відрізняється наступними характеристиками і підходами:

   зміст освіти включає знання про людину, що допомагає що вчиться стати успішнішими в житті, вирішувати особисті проблеми, придбати упевненість в собі;
   зміст освіти і вимоги до учбових результатів диференційовані настільки, що це дозволяє всім школярам бути успішними в учбовій діяльності;
 учбово-виховний процес будується таким чином, що учень стає в нім повністю відповідальним як за свої успіхи, так і за невдачі; характерною межею такого процесу є відношення до дітей як до суб’єктів будь-якої здійснюваної ними діяльності;
   оцінна діяльність носить переважно повчальний характер; розвиває здібність до самооцінки;
   заохочується прагнення до колективних досягнень і здібність до співпраці, яка розглядається як цінність не менша, ніж індивідуальні успіхи;
  у учнях розвивається переконання, що легкий успіх не доставляє дійсного задоволення, потреба в постановці все більш складних завдань перед собою.

   Для розвитку індивідуальної позитивної мотивації в навчанні необхідно виконувати наступні умови.

    Перша умова:

    Найбільш сильна позитивна мотивація виникає у дитини в тому випадку, якщо діяльність володіє новизною.
  Необхідно використовувати нові навчально-методичні комплекси. З абсолютно новим виглядом і типами завдань, з якими учні не стикалися раніше.
    Слабкішим учням необхідно давати більше часу на виконання завдань, і вони менш складні, а сильнішим – менше; завдання ускладнені. Слабкішим вчиться бажано давати завдання, подібні тим, які у них вже вийшли, — для підняття у них упевненості у власних силах.
   Потрібно стежити, щоб діяльність учнів на уроці і в позакласній роботі була цікавою і відповідала розвиваючому рівню домагань школярів. Адже діти люблять брати участь в дискусіях за наперед обумовлюваними правилами; у ролевих іграх; їм подобається розгадувати інтелектуальні завдання.

      Друга умова.

     Наявність можливості для прояву що вчаться самостійності.
  Самостійна робота учнів офарблює їх діяльність емоційно, викликає різні внутрішні переживання і тим самим сприяє розвитку у них позитивної мотивації в навчанні.
   Також позитивну мотивацію можна підняти за допомогою змагання. Необхідно придумувати різні конкурси і змагання на основі теми, що вивчається.
    Слід також розвивати і мотивацію колективних досягнень. Цього можна добитися шляхом включення дітей в парну і групову роботу. Результат колективної діяльності залежить від готовності кожного члена колективу включити власні зусилля в досягнення загальної мети.
    Але що ж робити з тими учнями, які, не дивлячись на всі вчительські старання, не прагнуть ні до яких досягнень. Невмотивований учень стане мотивованим, якщо вчитель стане спілкуватися з ним, сприймаючи його в позитивному світлі. Не випадково психологи називають цей метод методом прогнозів, що само виконуються.
   І на заключення слід зазначити, що великий потенціал несе в собі особистість учителя. Учень має бачити на уроці закоханість учителя в мову, яку викладає, має відчувати повагу до народу — носія мови, історії і звичаїв країни мови. Учні довго пам’ятають того вчителя, який вмів використовувати допитливість і наполегливість дітей, бо вона задовольняється лише в радісній комунікативній атмосфері взаємодії учнів і вчителя, який зумів навчити їх долати труднощі, що з’являються в різних життєвих ситуаціях, тобто виховав у них наполегливість, волю, старанність, навчив самостійно орієнтуватись у сучасному житті. Системність, наполегливість і воля є необхідні складові процесу розвитку школяра, суть якого складається з того, що все це надає конкретну визначну цілеспрямованість і суспільну значущість.

   Отже, ось декілька правил, як поводити себе батькам, вихователям, вчителям, щоб за допомогою відчуття успіху позитивна мотивація у дітей зростала: 

1. Вчіть дитину, тому що це — честь і задоволення для вас. Дитина обов’язково відчує, що вчити і вчитися — це діяльність, яка приносить радість обом, — і вчителеві, і учневі. Ніколи не займайтеся з дитиною лише під тягарем обов’язку, бо й малюк сприйматиме це як щось обтяжливе і неприємне. 
2. Говоріть зрозуміло, голосно і з ентузіазмом. Тоді й дитина сприйматиме навчання як процес, який справді вартий уваги, і вбиратиме ваш ентузіазм, як губка воду. 
3. Робіть все невимушено і радісно. Не потрібно жодної напруги. Адже напруга — це результат поганої самоорганізації і втоми, а також показник того, що ви самі не знаєте, що робите і навіщо. 
4. Довіряйте дитині і давайте їй зрозуміти це своїм ставленням. Всіляко та якнайчастіше демонструйте, що ви вірите у здібності дитини. 
5. Постійно давайте їй нову інформацію. Не будьте нудні, не повторюйте надто часто одне й те ж, знаходьте нові слова, вигадуйте нові історії перед тим, як розпочати гру. 
6. Навчайте дитину цілеспрямовано й організовано. Успіх безпосередньо пов’язаний з вашою здатністю до самоорганізації. Високоорганізована людина чітко знає, чого хоче, і йде до своєї мети. 
7. Поряд з вербальним використовуйте якнайбільше яскравого наочного матеріалу. Як кажуть, «краще раз побачити, ніж два рази почути». 
8. Навчайте лише життєрадісну і здорову дитину. Хто, як не ви, добре знає свого учня. Ви знаєте, коли він буває вередливим, роздратованим. 
9. Завжди вмійте зупинитися, дозуйте новий матеріал невеликими порціями. Давайте дитині трошки менше інформації, ніж вона здатна ввібрати за одне заняття. Вона тоді буде хотіти більше. Якщо дитина вимагає більше, то це ознака її і вашого успіху. Проте не потрібно піддаватися на ці вимоги (принаймні, негайно). 
10. Підносьте знання як подарунок. Кожне заняття повинно бути як улюблені солодощі, як вимріяна іграшка. 
11. Не перевіряйте дитину надто часто. Переконатися, чи дитина засвоїла інформацію, можна непомітно для неї. Уникайте слів «давай перевірю, чи ти добре це знаєш, чи ти вже запам’ятав (-ла), чи ти правильно виконав (-ла) це завдання». Натомість скажіть: «Давай поглянемо, що у нас вийшло», стимулюючи дитину до самоперевірки.

Портфоліо

ДИДАКТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ УРОКІВ РІЗНИХ ТИПІВ